Багато хто думає, що головним багатством країни є ресурси: нафта, газ, алмази та інші всім потрібні речі. Багато хто думає, що тривалість життя визначається богом, який допомагає вирішувати проблеми тим, хто його слухається і створює проблеми тим, хто його не слухається. Але насправді головний ресурс, яким ми володіємо, головна надія на вирішення проблем розташовується у нас між вухами. Без розуму не матимуть ціни ніякі ресурси і не будуть вирішені ніякі проблеми. Зрозуміло, розум від розуму різниться, як це не прикро. У одних здібностей більше, в інших менше. Іноді такого роду здібності проявляються дуже рано. У сучасному світі можна знайти немало Моцартів і Паскалів, дітей, наділених справді дивовижними талантами.
Алекс Пріор, син батька-англійця і російської матері, 1992 року народження (Лондон), у віці 3 років самостійно навчився грати на фортепіано, у віці 8 років написав свій перший музичний твір (нічого не нагадує?). В даний час він є автором 48 творів, включаючи балети, опери та симфонії, більшість із яких вже виконується відомими колективами.
Навряд чи який ресурс розбазарюєш так марно, як потенціал людського розуму. Причин для того безліч - і особисті, і соціальні. Парадним прикладом такого розбазарювання служить людина з найвищим на сьогодні IQ в США (між 195 і 210) Крістофер Ланган, який 20 років пропрацював викидайлом у барі на Манхеттені.Уявити собі не можливо, скільки здібностей не розвинулося через те, що у батьків не виявилося грошей, поруч не виявилося школи, або ще безліч причин.
З іншого боку, розумовий потенціал не є єдиною умовою успіху і не повинен бути самоціллю. Як і все інше, розумовий потенціал піддається вправі. Користуючись існуючими системами тренувань, коефіцієнт IQ можна підняти на пару десятків пунктів. Саме по собі це мало що дає, крім тих, хто бере участь у змаганнях, де люди повинні проявляти чудеса пам'яті або усного рахунку. Однак це й не шкодить і, буває, приносить відому користь.
Зовсім інша розмова, коли ледь народжених немовлят одразу починають вчити читати на 3 мовах і вирішувати математичні завдання. Так, дитячий мозок дуже сприйнятливий. Але подібні заходи доречні хіба в тих рідкісних випадках, коли дитина сама проявляє тягу до того чи іншого роду діяльності. Та й у цих випадках краще підключати фахівців. Як ювелір передає випадково потрапивший йому в руки алмаз виняткової якості в руки більш досвідченого колеги, так і у випадку дітей з очевидними надзвичайними здібностями потрібно залучати особливих педагогів.
